Ідея бронювання зенитної установки ЗУ-23-2 з’явилася після аналізу радянського досвіду в Афганістані та сучасних військових конфліктів. На пострадянському просторі промислово такі щити не випускали, було лише кустарне виробництво. Зенітна гармата ЗУ-23 як засіб ППО дещо застаріла, та це не заважає її навідникам інколи збивати літаки й вертольоти в сучасних війнах.

А от як засіб боротьби з наземними цілями 23-та ЗУшка взагалі користується великою любов’ю: завдяки високій швидкострільності швидко вражає цілі за межами вогню крупнокаліберних кулеметів; завдяки осколковим снарядам вважається грізним противником для неброньованої автотехніки і піхоти, а завдяки бронебійним — навіть для легкої бронетехніки, включно з БМП. Ще може стріляти майже вертикально вгору, тож дістає противника і на верхніх поверхах висоток або в горах.

А історія виробництва наших бронещитів та історія підгрупи HELP ARMY “Бронирование и модернизация техники” почалася влітку 2014 року, коли В’ячеслав Целуйко та Антон Нат поїхали на полігон 92 ОМБр відстрілювати пластини для бронежилетів від різних виробників. Поки чекали на СГД (снайперську ґвинтівку Драгунова) для тесту, комбриг Вітер запропонував подивитися зблизька на навчання розрахунків ЗУ-23.

Уже наступного дня хлопці з інженером Харківського заводу засобів індивідуального захисту були на полігоні, озброєні… розрізаною на листки коробкою від холодильника. З них зібрали найзручнішу геометрію щита і на місці вирізали картонний шаблон. Далі інженери розробили проект. Перша партія йшла важко, давалися взнаки відсутністі такого досвіду виробництва. В якості апофеозу один зі щитів розігнувся і заклинив пічку для термообробки. Що називається — народжували в муках. З другою партією вже пішло веселіше…

В’ячеслав Цілуйко

Розробник щита

У ЗУ без броні навідник абсолютно відкритий, снайпер може зняти його ще до того, як він відкриє вогонь. А тут, відповідно, він прикритий і може вести вогонь в той час, коли вогонь ведуть по ньому. Що ж до самих ЗУ-23, то як засіб ППО ця гармата дещо застаріла, зате годиться для враження наземних цілей – завдяки високій скорострільності, осколковим та бронебійним снарядам. Ми передавали такі щити добровольчим батальйонам, прикордонникам, підрозділам тероборони і Нацгвардії, тобто тим, хто важкою артилерію забезпечується взагалі слабко, тож для них і ненайновіші ЗУшки – вкрай важлива підтримка. В багатьох боях наші бронещити випробовували і бійці нашої підшефної 92-ї бригади. Найкращий відгук – коли бійці лишаються живими

В травні 2015 року наш партнер – підприємство “Харківський завод засобів індивідуального захисту” – по замовленню волонтерської групи HELP ARMY виготовив ювілейний 100-ий бронещит для ЗУ-23.

Максим Плєхов і Слава Целуйко с сотим щитом для ЗУ-23

Ювілейну партію з восьми щитів передали харківським нацгвардійцям – зенітному підрозділу бригади оперативного призначення.

Максим Плехов,

Харківський завод засобів індивідуального захисту

Зараз термін виготовлення однієї партії щитів (20-30 штук) – близько 2-х місяців, залежить він не лише від наших потужностей, а й від швидкості роботи гартівників металлу

Всі наші щити мають власну назву. «Хрестити» щити іменами для надійності придумав наш товариш Антон Нат.

Антон Нат

Розробник щита

Спочатку броню називали іменами дівчат із Help Army, потім запропонували людям робити такі чудернацькі подарунки своїм близьким і називати вже на свій розсуд. Ще півтора роки тому таке б видавалося дещо дивним, а в 2015 році українці радо дарують одне одному на день народження, Валентинів день або 8-ме березня броню вагою в півтора центнери. Тож по всьому фронту роз’їжджають ЗУшки Укропинка і Дикобраз, Дон і Кальмака, Ярослав і Катєнька, Лисичка або Сцила й Харибда.

 

Сбор денег на шестую партию бронещитов на ЗУ-23

Сбор денег на шестую партию бронещитов на ЗУ-23

Наша Катя Макаренко пишет: С небольшим опозданием анонсирую открытие сбора денег на шестую партию бронещитов на ЗУ-23. Пятая партия планировалась, как последняя….